|
Языковой вопрос: наступление "пятой колонны"?
"Пятая колонна" в Украине в последнее время активизировалась, принимая меры по расширению прав русского языка...
Нагадаємо, що під "п'ятою колоною" в українському політикумі мають на увазі проросійські політичні сили, які відстоюють не стільки інтереси власної країни, скільки прагнуть реалізувати шовіністичні амбіції сусідньої держави.
Поняття “п’ята колона” почали вживати в середині минулого сторіччя. Зокрема, так називали агентуру генерала Франко, яка активно діяла в Іспанській республіці під час війни 1936–1939 років. Термін “п’ята колона” виник на початку жовтня 1936 року, коли Франко заявив у своєму інтерв'ю, що наступ на Мадрид ведеться чотирма колонами, а п'ята знаходиться в самому місті й у вирішальний момент ударить із тилу. “П’ята колона” (тобто партія його прихованих прихильників) сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством і диверсіями. Під час Другої світової війни “п’ятою колоною” називали нацистську агентуру в різних країнах, яка допомагала фашистським військам захоплювати ці країни.
Геннадій Удовенко у недавньому інтерв'ю тижневику "Коментарі" зазначив, що відродження і активізація "п'ятої колони" відбуватиметься в Криму. Саме звідти слід чекати її наступу. Він має рацію, якщо подивитися на події місячної давнини, коли кримські парламентарі звернулися до керівництва країни з пропозицією надати російській мові статусу другої державної шляхом проведення всеукраїнського референдуму. Також вони вимагали закріпити за російською мовою статус регіональної в тих регіонах, де вона є мовою більшості населення, а ще - внести зміни до чинних законів України в частині використання російської мови нарівні з державною.
Щодо останнього, то активно впроваджувати в життя таку політику розпочав мешканець півострову (м. Севастополь), народний депутат, номер 180 у списку Партії регіонів Вадим Колесніченко. Якщо під час виборів регіонали відверто закликали надати російській мові статус другої державної, то сьогодні ця тема не є центральною у політичних виступах та дискусіях. Але робота у напрямку "зрівнялівки" російської та української, як ми бачимо, носить поступальний характер. Остання фішка – надання російській мові статусу регіональної. Так, Колесніченко вже ініціював близько двадцяти законопроектів, які передбачають внесення змін до діючих законів, що стосуються системи судочинства, місцевого самоврядування, медіа-простору. Їх мета – розширити сферу російської мови, фактично прирівнявши її до державної української. Те, що така політика може призвести до розколу українського суспільства, його не цікавить або він цього і прагне. Рано чи пізно - мовне протистояння обов'язково перейде у ворожнечу, бо мова є формою патріотизму, кордоном держави, найміцніше збудованим захистом духу нації.
Мовна тема - це одна зі сфер, де для Росії не важливе її вирішення, але важливим є факт її постійної присутності, тому що вона сприяє збереженню напруженості в суспільстві й посиленню зовнішнього тиску на Україну. А забезпечують даний стан речей такі представники "п'ятої колони" як регіонал Колесніченко.
У всьому світі ставлення до представників “п’ятої колони” завжди вкрай негативне. Скажімо, зрадників, як правило, під час війни розстрілюють без суду та слідства. В Україні ж “п’ята колона” діє фактично безкарно. А варто було б притягнути до кримінальної відповідальності за державну зраду декількох політичних діячів, тоді й іншим була б наука. Такі як Колесніченко на це вже заслужили, але уникнути в'язниці їм допомагають депутатські мандати, які забезпечують недоторканість. Але час біжить швидко, і мандат не вічний…
Любомира Міщенко
_________________
Я Родину свою люблю, а государство ненавижу!
А. Розенбаум
|
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
