obshalka

Это вам не что-либо как, а как-либо что!
125 лет назад в провинциальном городе на Днепре, нынче — столице независимой державы, жили люди той удивительной породы, о которой сегодня с нездоровым пафосом говорят: «унікальна нація». А были они не плохи — не хороши, любили красивую жизнь, дурили голову простакам, но и сами порой бывали биты за свои художества.

И над теми, кто бездельничал и хвастался, кто выставлял себя образованным, а на деле двух слов связать не мог, весело смеялись и автор украинского водевиля «За двома зайцями» (1883), и его читатели, а позже – зрители одноименного художественного фильма. И — заметьте! — никто на едкую, но честную сатиру украинского драматурга и поэта Михаила Петровича Старицкого (1840—1904) не был в обиде! Никто никому «кримінальною відповідальністю» не угрожал! Актеры в фильме «За двумя зайцами» (1961) создали поистине бессмертные и глубоко народные образы. Особенно узнаваем сегодня главный герой комедии Михаила Старицкого — наглый обманщик и пошляк, с жестами и речью самовлюбленного недоучки, зато со смехотворной претензией на величие. Один неукраинский классик сказал: человечество по-настоящему расстается с прошлым, смеясь. Если бы мы могли сегодня, смеясь, расставаться...

Голохвостий (не звертаючи уваги). От, візьмем, примєром, бруки: трубою стоять, как вилиті, чисто аглицький хвисон! А чаво-нибудь не додай, і вже хвизиномії не імєють! Або вот жильотка, — здайоться-кажеться, пустяк, а хитра штука: только немножко не потрап, і мода не та, уже й симпатії нєту. Я вже не говору про піньжак, потому што піньжак — ето первая хворма: как только хворми нєту, так і нікоторого шику! А от даже шляпа, на што уже шляпа, а как она, значить, при галавє, так і на типе парад! Дехто. Добре на цьому знається! Нема що!

В. Ющенко: «Нація правильно робе, що піднімає питання депутатської недоторканності, це значить, що нація добре розуміє, що через депутатську недоторканність і ліквідацію, ми приходимо до рівного права людей, преж всього перед законом. Це ключовий догмат, щоби відчути себе в українському суспільстві рівним серед рівних».

Голохвостий. Пардон, єй-богу, пардон! Потому у міня з язика, как з колеса в млине, так што-небудь і ляпне!

В. Ющенко: «Інтеграція до Європейського Союзу і НАТО. Жодна відповідальна політична сила України не ставить під сумнів стратегічні цілі зовнішньополітичного курсу країни. Досягнуто чіткої згоди — подальший розвиток цього курсу є незворотнім».

Прокіп Свиридович. До якого Сірка? В мене був собака Сірко, та я його давно прогнав з двору, що так погано дражнили.

Секлита. Хіба ж вас не Сірком дражнили та й тепера дражнять усі на Подолі?

Прокіп Свиридович. Не Сірко, а Сєрков!

В. Ющенко: «Моїм предком був Нечипор Калнишевський двоюрідний брат Петра Калнишевського (останній гетьман Запорізької Січі, який помер 1803 року на 111-му році життя в Соловецькому монастирі). У Санкт-Петербурзькому архіві збереглося листування Петра Калнишевського з Нечипором Калнишевським-Ющенком. У листі Петро просить брата привезти в Хоружівку, а це моє село, п’ять возів риби. Від мого прапрапрадіда Нечипора до мого прізвища й пішла приставка Ющенко. На генеалогічному древі, яке я зібрав, не вистачає двох колін із 1680 до 1737 року, щоб вийти на дату народження Петра Калнишевського».

Прокіп Свиридович (вертаючись). Ви, Секлито Пилипівно, що інше, а ми що інше!

В. Ющенко: «Але якщо країна ділиться на щось, по якомусь водорозділу, то вона тільки ділиться на одне: з одного боку бандити, з іншого — чесний люд».

Химка. Там тітка Секлита іде по вулиці та кричить, та лається так. Мене оце здибала — од крамниці йшла — та просила, щоб я переказала вам (до Проні), що ви, мов, падлюка!

В. Ющенко: «Вибачте, якщо ти не падлюка, так начебто в тебе і шансів немає бути депутатом».

Голохвостий. О, Проня Прокоповна маєт скус! Єжелі когда человек подиметься разумом вгору вище од лаврської колокольні да глянет оттудова на людей, то вони йому здаються-кажуться такі маненькі, как пацюки, пардон, криси!

В. Ющенко: «Ми — нація, яка ходить на цій землі від часів Трипілля. Нашими національними цінностями дихає вся Європа. Це тут ще 500 років тому було виборче право, тут обирали українських гетьманів, коли в Європі ще передавали владу від батька до сина. Це тут родилася перша в світі конституція, до речі, на 90 років раніше, ніж польська і на 70 років раніше, ніж американська. Чому нам цим не гордитися? У нас були свої Сікорські, Достоєвські».

Голохвостий. Я такого шкандалю не попущу, не прощу нікаким разом! Я вам не хто! Я Свирид Петрович Галахвастов! Мені гаваріть такого чортовиння? Да у мене всі будочники он де! (Показує кулак). Да я вас у часть! Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!

В. Ющенко: «Потрібно розчистити територію України від реліктових залишків тоталітарних епох. На зразок Франка, нам потрібно виховувати молодь на прикладах національних перемог. Але не в пафосному стилі, а в світлі неминучості загальної перемоги українства проти найважчих поразок і потрясінь. А в цій перемозі є кожен фрагмент нашого минулого».

Голохвостий (виступа наперед, з запалом). Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пошов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота необразована! Авжеж, мені ваших денег тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібє в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как первий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні!

В. Ющенко: «Прикро від того, що територія політична шукає ще свого політичного обличчя. Прикро. Я думаю, що... А-а-а... ця територія повинна уже давно вийти, давно стати провідною політичною територією України. Переконаний. Про це говоре історія, про це говоре потенціал цього краю... А-а-а... переконаний, що... тут повинна засвітитися лампочка демократії... А-а-а... Це ті речі, про які я сьогодні менше всього хотів би зустрічати... у свої функції. От нажаль, коли ми говоримо про Харківщину, то вона ще у багатьох речах такого плану виглядає як заповідник».

_________________
Я Родину свою люблю, а государство ненавижу!

А. Розенбаум